Понеділок, 21.05.2018, 01:36

English
without problems

Статистика
Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика Рейтинг meta.ua Счетчик PR-CY.Rank
Comments: 2
Photo: 33
Downloads: 2
Publisher: 13
Guestbook: 16

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Опис досвіду

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У дитини є жага гри, і потрібно її задовольняти. Необхідно не тільки дати їй час пограти, а й заповнити цією грою все життя дитини. Все її життя – це гра.

А.С.Макаренко

 

Актуальність теми досвіду

Розвиток педагогічної науки призводить до пошуку нових методів і технологій навчання. В останні десятиріччя в навчанні мовленнєвої діяльності з’явилася тенденція, яку визнали перспективною, — посилення комунікативної спрямованості навчального процесу.

Європейським суспільством визнана необхідність формування багатомовної особистості. Оскільки Україна є частиною європейського простору, то це передбачає чисельні контакти з носіями інших мов. Саме тому формування комунікативної компетенції має особливу актуальність.

Зараз як ніколи необхідно, щоб випускники шкіл вільно володіли іноземними мовами. Предмет «іноземна мова», в силу своє специфіки, має більше можливостей, ніж інші предмети шкільного циклу. Таким чином, актуальність роботи над даною темою зумовлена соціальним замовленням суспільства на володіння іноземною мовою як засобом безпосереднього живого спілкування в процесі навчання, що має забезпечити успішну адаптацію особистості в сучасному світі.

Запорізький багатопрофільний ліцей №99 є російськомовним навчальним закладом, однак вже з першого класу учні вивчають одразу ж три мови: українську (національну), російську (мову побутового спілкування східних регіонів України) і англійську (мову міжнародного спілкування). Саме тому ми можемо стверджувати, що у нас створено багатомовне, полікультурне середовище, у якому ми виховуємо в дітей толерантне ставлення до мови, традицій, звичаїв, культури різних країн та народів, що є одним із завдань Концепції національно-патріотичного виховання. З п’ятого класу в ліцеї реалізується система допрофільного навчання, одним із напрямків якого є поглиблене вивчення іноземної мови. Першочерговим завданням для вчителів іноземної мови, що викладають у початкових класах, є виявлення мотивованих та обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей, формування позитивного освітнього простору, що забезпечить розкриття резервів творчого потенціалу та виховання високодуховної особистості з громадянською позицією, яка готова до компетентного вибору життєвого шляху. Сучасний випускник повинен:

  • вміти використовувати набуті знання і вміння в сучасному житті;
  • бути комунікабельною людиною в різних соціальних групах;
  • вміти планувати стратегію власного життя, орієнтуватися в системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, визначати своє життєве кредо і свій стиль життя;
  • цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави.

У наші дні вчителі переглядають арсенал методів впливу на розум, волю та емоції учнів з метою введення школярів у світ культури й традицій країн, мова яких вивчається. У свою чергу, гра — це один із активних методів навчання, метою якого є забезпечення всебічного й глибокого аналізу тієї чи іншої проблеми та знаходження способів її вирішення через комунікацію. Дидактична гра та ігрові технології представляють величезний інтерес для педагогів, адже саме вони, враховуючи психологічні та вікові особливості учнів, дозволяють створити оптимальні умови для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розвитку творчого потенціалу учня. Не раз виникала спроба наукової класифікації гри й визначення її яким-небудь одним вичерпним поняттям, але до сьогодні науково визначені лише зв’язки між грою і людською культурою, з’ясовано значення, яке має гра на розвиток особистості дитини й дорослого, емпіричним шляхом виявлена біологічна природа гри і її обумовленість психологічними й соціальними чинниками. Тим часом ігрові технології так і залишаються «інноваційними» в системі освіти. Поєднуючи досвід вчених різних галузей знань, враховуючи і позитивні, і негативні результати наукових досліджень, ми зосередили свою увагу на використанні ігрових методик в такому навчальному предметі як іноземна мова.

Теоретичне обґрунтування

Над проблемою формування комунікативної компетенції (КК) працювали Ф. де Сосюр (зазначив, що система мови як систематичний інвентар одиниць закарбовується у вигляді суми образів у розумі кожного члена колективу і залежить від способів її реалізації у мовленні), Н.Хомський (застосував термін «компетенція» у понятійному апараті лінгвістики), Дж.Остін та Дж.Серл (довели, що компетенція є результатом безпосередньої взаємодії індивіда з соціальним середовищем), Д.Хаймс (визначив КК як притаманні людині знання та вміння успішного й ефективного спілкування), С.Савіньон (охарактеризував КК як здатність одного або декількох співрозмовників функціонувати в дійсно комунікативному середовищі, тобто в динамічному обміні, під час якого мовна компетенція має адаптуватися до певної вхідної інформації, як лінгвістичної, так і паралінгвістичної).

Теорія комунікативної лінгвістики і психології знайшла відображення в роботах з психології та методики навчання іноземних мов таких вчених як І.О. Зимня, О.О. Леонтьєв, Ю.І. Пассов, Г.В. Рогова, С.Ф. Шатілов та інших. Проблемами використання ігрових прийомів для формування КК займались: І.Л. Бім, С.Ф. Занько, М.В. Кларін, Ю.І. Пассов, Є.С. Полат, Г.К. Селевко, В.М. Філатов та інші.

Провідна ідея досвіду

Головною метою навчання англійської мови є комунікація, реалізація якої не можлива без базових знань лексики та граматики. Під час оволодіння лексико-граматичним матеріалом формуються відповідні навички, без яких не можливо грамотно оформити мовлення. Основним видом діяльності молодших школярів є гра, тому засвоєння матеріалу в ігровій формі є найбільш природним. У свою чергу, рольова гра створює сприятливі умови для розвитку комунікативної компетенції.

Концептуальні ідеї

Використання вікової потреби дитини в грі, перевтіленні, русі може забезпечити «невиснажуюче» нервову систему та організм дитини навчання іноземної мови, яке реалізується в основному за рахунок мимовільних процесів сприйняття й запам’ятовування. Гра включає, як правило, елемент змагання, перемоги, мотивує мовленнєву діяльність учнів. А мотивація є, як відомо, фактором активізації психічних процесів та в 2-3 рази покращує показники гнучкості й оригінальності вирішення творчих завдань, прискорює мнемічні процеси. Гра сприяє розвитку довільної уваги і пам’яті, мовлення, уміння спілкуватись та сприяє інтелектуальному зростанню дитини. Психологи довели експериментально, що мотивація змагального характеру веде до того, що учні після гри мимоволі повертаються до досліджуваного матеріалу, закріплюючи його в довгостроковій пам’яті.

Гра є дуже сильним емоційним подразником, який, з одного боку, знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню, підвищує ініціативність й активність учнів, а з іншого боку, стимулює позитивні емоції, позитивно впливає на кору головного мозку, сприяє появі, за рахунок задоволення і радості від процесу гри, стійкого інтересу та любові маленьких учнів до іноземної мови, що і є найважливішим завданням початкової ланки навчання. Навчальні ігри за рахунок багаторазового сприйняття і відтворення матеріалу забезпечують як міцне запам’ятовування лексичних одиниць і граматичних структур, так і їх мотивоване перенесення й вживання в нових ігрових ситуаціях.

Гіпотеза дослідження

Використання розробленої системи ігор і вправ уроках англійської мови сприятиме створенню позитивного освітньо-виховного простору уроку англійської мови, у якому формування лексико-граматичних навичок в учнів початкової школи буде більш успішним й ефективним.

Відповідно до гіпотези поставлено такі завдання:

  • проаналізувати педагогічні дослідження з питання комунікативного методу навчання іноземній мові;
  • з’ясувати принципи комунікативного підходу до навчання іноземної мови в початкових класах;
  • розглянути класифікацію навчальних ігор;
  • розробити комплекс методичного забезпечення;
  • оцінити ефективність запропонованих матеріалів на практиці.

Практична значущість досвіду

Практична значущість досвіду полягає в тому, що використання запропонованого комплексу сприяє ефективному оволодінню лексико-граматичними навичками та вільному використанню отриманих знань та вмінь у комунікативних ситуаціях. У процесі експериментальної перевірки було доведено, що використання запропонованих матеріалів дає такі результати:

  • створення позитивного освітньо-виховного простору уроку англійської мови;
  • задовольняє вікову потребу дітей у грі;
  • створює оптимальні умови з урахуванням вікових та психологічних особливостей учнів;
  • враховує індивідуальні особливості та потреби дітей;
  • підвищує мотивацію до навчання та зростання пізнавальної активності;
  • сприяє психологічному розвантаженню учнів на уроці;
  • створює передумови для мовленнєвого спілкування;
  • забезпечує природну необхідність у багаторазовому повторенні мовного матеріалу;
  • розвиває логічне мислення та почуття мови;
  • тренує учнів у виборі ситуативного мовленнєвого варіанту;
  • інтенсифікує навчання;
  • звільняє від психологічних комплексів спілкування рівня «учень→вчитель».

Методика викладання

Проблема взаємозв’язку мовної освіти й мовленнєвого розвитку учнів визначила нові змістовні напрямки навчання мови: комунікативний та лінгвістичний. Виникла необхідність удосконалити методичні прийоми та урізноманітнити форми роботи, надаючи нового спрямування вивченню мови, у процесі якого розвиваються творчі здібності школярів. Серед змістовних напрямків пріоритет надається комунікативному. Тому педагог має будувати свою роботу так, щоб оволодіння культурою спілкування відбувалося комплексно, з опорою на всі види мовленнєвої діяльності.

Керуючись принципами особистісно-орієнтованого навчання, необхідно забезпечити емоційний комфорт учнів на уроці, що сприяє успішній реалізації завдань формування комунікативних умінь та мовленнєвої культури молодших школярів.

Комунікативно-мовленнєві вміння необхідні для ефективного здійснення мовленнєвої діяльності в умовах міжособистісної взаємодії, тобто в різних ситуаціях спілкування: з різною метою, у різних умовах, з різними співрозмовниками (знайомими, незнайомими; за віком: старшими, молодшими; за соціальною роллю: хтось із рідних, учитель, однокласник, друг і т.д.). Основою комунікативно-мовленнєвих умінь є частково мовленнєві вміння (фонетичні, лексичні, граматичні) та загальномовленнєві (уміння слухати-розуміти, говорити, читати, писати).

Щоб зацікавити учнів роботою на уроці, необхідно подбати про гармонійне поєднання мотиваційного, змістового, процесуального та розвивального компонентів. Зміст уроку має привабити дітей чимось незвіданим, сприяти розвивальним дидактичним цілям. Дитина повинна зрозуміти значущість навчального матеріалу, тому педагогу слід створити позитивний освітньо-виховний простір, тобто те оптимальне навчальне та виховне середовище, яке сприятиме реалізації потенціалу кожної особистості.

З приходом в школу починається важливий етап у житті дитини. Виникає нова соціальна позиція особистості — учень, тобто безпосередній учасник однієї з форм суспільно значущої діяльності — навчальної, яка вимагає великої напруги сил. До дитини в цей період висуваються нові вимоги, у неї з’являються інші обов’язки; нові товарищі, нові стосунки з дорослими також вимагають певних моральних зусиль і досвіду включення в ділові відносини.

Гра — найбільш освоєна дітьми молодшого шкільного віку діяльність. У ній вони черпають зразки для вирішення нових життєвих завдань, що виникають у пізнанні, у праці, в художній творчості. Тому опора на гру (ігрову діяльність, ігрові форми, прийоми) — це найважливіший шлях включення дітей у навчальну роботу — спосіб забезпечення емоційного відгуку на виховні дії й сприятливих (без перевантажень) умов життєдіяльності.

Дидактичні ігри слід відрізняти від власне дитячих ігор, в яких вільна ігрова діяльність виступає як самоціль. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має чітко поставлену мету навчання з відповідним їй педагогічними результатами, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. М.В. Кларін дає наступне визначення дидактичних ігор: «…це активна діяльність, організована в процесі навчання, що забезпечує ефективність засвоєння матеріалу, підвищує пізнавальний інтерес за рахунок емоційно забарвлених ігрових дій, які засновані на імітаційному або символічному моделюванні досліджуваних явищ, процесів, в результаті проведення яких заплановано формування конкретних знань, умінь, навичок» [9, С.167].

Гра настільки унікальне явище буття, що вона просто не могла не бути використана у різних сферах діяльності людства, в тому числі й педагогічній. У педагогічному процесі гра виступає як метод навчання й виховання, передачі накопиченого досвіду, починаючи вже з перших кроків «людського суспільства на шляху свого розвитку». Г.К. Селевко зазначає: «У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується як:

  • самостійна технологія для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;
  • елемент (іноді досить істотний) більш великої технології;
  • урок (заняття) або його частина (введення, пояснення, закріплення, вправа, контроль);
  • технологія позакласної роботи» [19, С.25].

Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різноманітних педагогічних ігор. Говорячи про характеристики гри, необхідно відзначити особливості її трансформації в педагогічну гру, бо ситуація класно-урочної системи навчання не дає можливості проявитися грі в так званому «чистому вигляді». Викладач повинен організовувати та координувати ігрову діяльність дітей. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які повинні виступати як засіб спонукання, стимулювання учнів до навчальної діяльності. Реалізація ігрових прийомів і ситуацій в урочній формі занять проходить за такими основними напрямками:

  • дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі;
  • навчальна діяльність підпорядковується правилам гри;
  • навчальний матеріал використовується як засіб гри;
  • у навчальну діяльність вводяться змагання, які сприяють переходу дидактичних завдань у розряд ігрових;
  • успішне виконання дидактичного завдання пов’язується з ігровим результатом.

З усього розмаїття розкриття поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:

1. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.

2. Гра для дітей є вільною формою діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для власної творчості, активності самопізнання, самовираження.

3. Гра – перша сходинка діяльності дитини, споконвічна школа її поведінки, нормативна й рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва.

4. Гра є практикою розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.

5. Гра – воля саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

6. Гра – головна сфера спілкування дітей; у них зважуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин людей.

Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор.

Г.К. Селевко пропонує класифікувати педагогічні ігри за декількома принципами:

1. Розподіл ігор за видом діяльності на фізичні (рухові), інтелектуальні (розумові), трудові, соціальні та психологічні.

2. За характером педагогічного процесу виділяють:

- навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі;

- пізнавальні, виховні, розвиваючі;

- репродуктивні, продуктивні, творчі;

- комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.

3. За характером ігрової методики — предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації.

4. За предметною специфікою виділяють ігри з усіх шкільних циклів.

5. За ігровим середовищем розрізняють ігри з предметами і без них, настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості, комп’ютерні та з ТЗН, з різними засобами пересування.

Інші класифікації ігор наведено в таблиці:

 
На сьогоднішній день існує багато методик початкового навчання англійської мови. Незважаючи на відмінності, їх все ж можна об’єднати у дві великі групи:

1) комплексні — діти одночасно вчаться говорити, читати, писати і т.п.;

2) поетапні — діти спочатку проходять вступний усний курс з опорою на наочність, набуваючи необхідного лексичного мінімуму; потім додається читання; і лише після того, як учні навчилися швидко читати, вони починають писати; далі вивчають граматичні правила і набувають навичок двостороннього перекладу.

Але яка б з методик не використовувалася, у кожній знайдеться місце для всіх запропонованих типів ігор, які значно полегшують дітям засвоєння й закріплення нового для них матеріалу.

Тип гри визначається за її спрямованістю на придбання необхідних дитині навичок, які допомагають високоефективно засвоювати нову інформацію й формувати вміння продуктивно й творчо застосовувати її.

Тому для зручності користування згрупуємо ігри за типами залежно від їх спрямування:

  • введення лексичних одиниць (на цьому етапі ігри та ігрові вправи краще використовувати з учнями 3-4 класу, коли вони вже мають певний словниковий запас, наприклад: здогадайтесь про значення слова з контексту або за визначенням; а з 1-2 класами добре використовувати «вірші-домовлялки»);

Приклад «вірша-домовлялки»:

Colours

Учить цвета я стала

Цвет по-английски … colour.

У меня сомнений нет

Красный цвет конечно … red.

Облизнувшись кошка съела

Желток желтый. Желтый … yellow.

Я тону, иду ко дну

Синий цвет конечно … blue.

Очень черный негр Джек,

Черный по-английски … black.

Коричневое платье купила эту фрау,

Мы знаем очень точно, коричневое … brown.

Ох, не спелый мандарин.

Он зеленый, просто … green.

Мышонок серый, убегай быстрей!

Серый по-английски … grey.

Мышка – … mouse, кошка – … cat

Белый … white, а черный … black.

Розовые розы падают на ринг.

Цвет красивый розовый, по-английски … pink.

Золотистый цвет – он модный.

Золотистый просто - … golden.

Цвет серебряный, красивый.

По-английски просто … silver.

Темный, темный наш чердак.

Темный по-английски dark.

Светлый тон, запоминай:

Светлый по-английски … light.

Чудо-краска цвета беж.

Бежевый – иначе beige.

Уверен, ты запомнишь:

Оранжевый цвет… orange.

В ярко-красных кедах топал.

Ярко-красный – значит … purple;

  • закріплення вивчених лексичних одиниць (цей етап має найбільше можливостей для використання дидактичної гри. На мою думку, найцікавішими є інтерактивні вправи, а також гра «Телескоп» (на малюнок з зображенням накладається аркуш паперу з круглим отвором, учні повинні здогадатися, що зображено), гра «Cube» (на гранях куба зображено вивчені слова, учень підкидає його і виконує завдання — назвати слово, яке випало, або скласти з ним стверджувальне, питальне чи заперечне речення), гра «Вибери слово» (є малюнок чи фото і декілька варіантів слів, учень має вибрати правильний) гра «True or false» (вчитель демонструє зображення і називає їх, якщо він «робить помилку»; учні мають зреагувати – плеснути в долоні) та багато інших);
  • розвиток усного мовлення (наприклад: використовуючи подані слова придумати ситуацію й розіграти діалог або, використовуючи вивчену конструкцію, задати якомога більше питань і здогадатися що задумав вчитель або інший учень);
  • звуковий аналіз слів (гра «Чую – не чую» — вчитель по черзі називає слова. Якщо він говорить слово, в якому є певний звук, учні не реагують, якщо ж ні — плескають у долоні);
  • засвоєння букв і знаків транскрипції (гра «АВС» — вставити пропущені букви, які йдуть за алфавітом, або гра «Встав звук», щоб утворилось слово — на дошці звуковий запис слів з пропусками — учні мають підібрати й вставити такий звук, щоб утворилось слово, або навіть декілька варіантів слів);
  • читання вже відомих слів (гра «Віднови слово» — з поданих букв зібрати слово й прочитати його);
  • оволодіння правилами читання (подані слова розподілити за категоріями — наприклад, голосні у відкритому складі і голосні в закритому складі, або слова з довгим звуком і слова з еквівалентним коротким звуком і т.п.);
  • удосконалення навичок читання (конкурс на кращого читця);
  • формування та розвиток навичок письма (наприклад ігрові вправи з завданням «Fill the gaps» — які так люблять учні. Для їх виконання необхідні як лексичні, так і граматичні знання).

Більше варіантів ігор й ігрових завдань представлено в додатках.

Грати на уроці — справа серйозна. Нею не можна надто захоплюватися та використовувати лише як засіб розрядки, розважання або відпочинку. Гра може й повинна використовуватися як засіб формування навичок, розвитку певних мовленнєвих умінь, навчання вміння спілкування, розвитку відповідних здібностей та психічних функцій, пізнання, запам’ятовування.

Цінність гри полягає ще й у тому, що учень із слабкими знаннями може стати першим під час гри, тому що винахідливість та кмітливість іноді є важливішими від безпосередніх знань. А відчуття зацікавленості і посильності допомагають подолати той бар’єр, який виникає при вивченні іноземної мови.

Активність учнів — головний критерій ефективного проведення гри.

Ігри, представлені в додатках, створені відповідно до вимог шкільної програми з урахуванням психологічних особливостей та пізнавальних можливостей учнів і своїм змістом спрямовані на розвиток мовлення та самостійну пошукову роботу школярів.

Результативність

Як свідчить багаторічний досвід викладання англійської мови в школі дітям молодшого шкільного віку, велике значення в успішній організації навчального процесу відіграє мотивація навчання. Значний потенціал для мотивації дає використання ігор.

Гра має великі можливості. Вона сприяє активізації процесів розумової діяльності, викликає інтерес до знань, позитивно впливає на розвиток дитини. Використання ігрового методу навчання сприяє виконанню таких важливих методичних завдань, як: створення психологічної готовності учнів до мовного спілкування; забезпечення необхідності багаторазового повторення мовного матеріалу; тренування учнів у виборі необхідного мовного варіанта, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мови.

Для того, щоб гра мала ефективний результат, вона повинна відповідати таким основним вимогам, як: стимулювання мотивації навчання, підготовленість та чітка організованість, прийняття гри всією групою та її проведення в доброзичливій, творчій атмосфері.

Використання ігор на початковому етапі вивчення іноземної мови є дуже важливим тому, що саме на цьому етапі закладаються основи комунікативної компетенції. Від того, як учень засвоїть матеріал на початковому етапі, залежить успішність оволодіння іноземною мовою на подальших етапах.

Враховуючи те, що однією з основних психологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку є мимовільна та нестійка увага, можна стверджувати, що гра з її складними сюжетами й ролями, які створюють широкий простір для імпровізації, є ефективним прийомом формування творчої уяви дітей. Гра сприяє становленню довільної пам’яті, уваги й мислення, створює реальні умови розвитку багатьох навичок і вмінь, необхідних дитині для успішного переходу до навчальної діяльності. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, що застосування ігрової діяльності під час вивчення іноземної мови забезпечило:

  • стійку мотивацію до вивчення англійської мови;
  • підвищення самооцінки учнів;
  • психологічне розвантаження учнів на уроці;
  • поліпшення процесу засвоєння лексичних одиниць;
  • ефективне вживання необхідних граматичних структур;
  • підвищення результативності навчання.

Репрезентація досвіду: Теоретичні основи та практичні поради щодо використання деяких з приведених вище ігрових технологій було презентовано та обговорено на засіданнях шкільної предметно-методичної кафедри вчителів іноземних мов у 2015 році. Матеріали опубліковано в «Учительському журналі он-лайн».

Адресна спрямованість

Результати педагогічного досвіду можуть бути використані в практичній діяльності вчителів англійської мови початкової школи і студентів філологічних факультетів. А також досвід може бути представленим на засіданнях ШМО та кафедри вчителів англійської мови РМЦ, на виставках міського та обласного рівнів.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Барташніков О., Барташнікова І., Зелена І. Ігри для початкового навчання англійській мові.— Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2003.— 64с.
  2. Бим И.Л. Концепция обучения второчу иностранному языку (немецкому на базе английского) / И.Л. Бим. – Обнинск: Титул, 2001. – 48 с.
  3. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования.— М.1956.
  4. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. соч: В 6 т.— М.: Педагогіка, 1982.— Т.2.
  5. Гальперин П.Я.. Методы обучения и умственное развитие ребенка.— М., 1985.
  6. Занько С.Ф. Игра и учение: теория, практика и перспективы игрового обучения: в 2 ч. / С.Ф. Занько, Ю.В. Тюнников, С.М. Тюнникова. – М., 1992.
  7. Запорожець А.В. Психология личности и деятельности дошкольников.— М., 1965.
  8. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе.— М.: Просвещение, 1991.
  9. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игр, дискуссий (анализ зарубежного опыта). - Рига: Эксперимент, 1998.
  10. Кларин М.В. Образовательные возможности игры // Современная педагогика.– 1985, №3.– 94c.
  11. Леонтьев А.А. Что такое деятельностный подход в образовании // Начальная школа: плюс, минус.— 2001.— №1.
  12. Мухина В.С. Шестилетний ребёнок в школе.— М, 1990.
  13. Остин Джон. Как производить действия при помощи слов. Смысл и сенсибилити / Д. Остин; пер. с англ. В.П. Руднев, Л.Б. Макеева.- М.: Идея-Пресс: Дом интеллектуальной книги, 1999.- 329с.
  14. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению.— М.: Просвещение, 1991.
  15. Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка/ Иностранные языки в школе - №2, 3 - 2000 г.
  16. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / Г.В. Рогова, Ф.М. Рабинович, Т.Е. Сахарова. М., 1991. — 123с.
  17. Рогова Г.В., Никитенко З.Н. О некоторых причинах снижения интереса к предмету «иностранный язык» у школьников / Г.В. Рогова, Никитенко// ИЯШ.-1982.с.28–33
  18. Селевко Г.К. Педагогические компетенции и компетентность // Сельскаяшкола.— 2004.— №3.— С.29-32.
  19. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии.— М., 1998.
  20. Сосюр Фердинан де. Курс общей лингвистики / Ф. д. Сосюр. - М.: Основы, 1998. - 324 с.
  21. Филатов В.М. Методика обучения иностранным языкам в начальной и основной общеобразовательной школе: учебное пособие для студентов педагогических колледжей / В.М. Филатов [и др.] ; под. ред. В. М. Филатова. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2004. - 412 
  22. Философия языка / Д.Л. Остин [и др.]; пер. с англ. И.М. Кобозева [и др.]; ред.-сост. Д.Г. Серл. - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 206 с. - Библиогр .: с. 202-204.
  23. Хомский Ноам. Введение в формальный анализ естественных языков / Н. Хомский, Д. Миллер; пер. с англ. Е.В. Падучева. - М.: Едиториал УРСС, 2003. - 64 с.
  24. Шатилов, С.Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе / С.Ф. Шатилов. – М.: Просвещение, 1986. – 223 с.
  25. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды.— М. 1989.
  26. Bachman L. Fundamental Considerations in Language Testing.— Oxford: Oxford University Press, 1991.— 408p.
  27. Hymes D. On Communicative Competence // Sociolinguistics: Selected Readings / J.B. Pride / J.Holmes (eds.).— Harmondsworth, U. K.: Penguin, 1972.— P.269-293.
  28. Savignon, S.J. Communicative Competence: Theory and Classroom Practice. (2nd ed.). USA: McGraw-Hill, 1997.

Посилання на матеріал:

Опубліковано:
Учительский журнал он-лайн [Електронний ресурс].— Умови доступу:

http://teacherjournal.in.ua/shkilni-predmeti/anglijskij/2504-rozvytok-komunikatyvnykh-kompetentsii-molodshykh-shkoliariv-na-urokakh-anhliiskoi-movy2.
(Сертифікат)


Міська виставка педагогічних технологій, 2016